6 КЛАС УРОК №1

УРОК №1. Ручні стібки та строчки. Машинна вишивка. Використання комп’ютерної техніки у вишиванні. Особливості перенесення малюнка.

Зараз вишивкою займаються на всій території України. Її функція — оздоблення одягу й предметів хатнього вжитку. Останні десятиліття докорінно змінили побут народу та його моральну культуру під впливом нових форм життя. Зберігаючи й розвиваючи традиції минулого, сучасні майстри виготовляють вироби з урахуванням нових естетичних вимог, використовують сучасні технології та сучасне обладнання.

Свою назву шви отримують від способу накладання стібків. Деталі швейних виробів з’єднуються між собою швейними нитками за допомогою голки. Тканина, з якої шиють або на якій вишивають, та нитка, якою шиють або вишивають, називається робочою. Місце, у якому голка входить у тканину, називається прокол, а довжина нитки між двома проколами — стібок.

Ряд однакових стібків утворюють шов. У шитті швом називають місце з’єднання окремих деталей виробу нитками. Відстань від краю тканини до шва називають шириною. У вишиванні швом називають техніку виконання вишивки. Назви більшості швів походять від способу накладання стібків на тканину: «хрестик», «ланцюжок», «козлик», «качалочка» тощо. Відомо більш як 100 видів швів у народній вишивці. Стібки за способом виконання бувають ручні та машинні. Деякі стібки вам відомі з початкової школи. Найпростіші види швів називають початковими або рушниковими і застосовують найчастіше в обробці виробів, а також у вишиванні. Відповідно з державними стандартами шви мають умовні позначення (графічне зображення).

Для перенесення малюнка орнаменту на тканину використовують кілька різних методів. Певний спосіб вибирають залежно від характеру та розташування узору на тканині, від техніки виконання шва, фактури і кольору ниток та тканини. У всіх випадках необхідно спочатку визначити середину малюнка.

Основними способами перенесення малюнка є:

1) за допомогою копіювального паперу;

2) за допомогою прозорого паперу;

3) за допомогою скла "на світло";

4) методом  «припороху»

4) узори хрестиком і півхрестиком переносять на міліметрівку або папір у клітинку, рахуючи стібки на вишивці і клітинки на папері.

Перед тим, як перенести узор, визначають місце знаходження і середину узору на тканині та середину малюнка. Від правильності перенесення малюнка на тканину залежить правильність виконання вишивки.

Професіонали-вишивальниці застосовують спосіб «припороху» :

1)  Під кальку з малюнком узору підкладають тканину, складену в кілька шарів.

2)  Гострим кінцем нетовстої голки роблять проколи по контуру узору на відстані 1-1,5 мм один від одного.

3)  Роблять суміш із машинного масла і зубного порошку з додаванням синьки (для світлих тканин); суміш повинна мати консистенцію сметани.

4)  Кальку з малюнком прикладають до обраного місця на виробі і приколюють шпильками на відстані 4-5 см від краю.

5)  Невеликим шматочком губки суміш наносять на малюнок і втирають її. Розчин потрапляє через отвори на тканину і утворює „припорох" - сліди по контуру малюнка

6)  Переконавшись, що узор переведений повністю, кальку відколюють і приступають до вишивання.